Радянські часи.

У 1936 р. в Києві з'являється посаду директора (пізніше начальника) Архітектурно-планувального управління, яка поєднується з введеною посадою головного архітектора Києва. Першим цю посаду з 1936 р. по 1939 р. обіймав Г. В. Головко. Йому було 36 років, в 1935 р. він закінчив архітектурний факультет, практики ніякої не мав, але тоді це було нормальним явищем.

Після Великої Вітчизняної війни на посаду начальника Архітектурно-планувального управління та головного архітектора Києва залучалися в основному фахівці, які мали великий досвід управлінської роботи (колишні начальники відділів, директори інститутів), які тяжіли до вирішення містобудівних завдань.

У періоді 1944 р., після проведення відновлювальних та будівельних робіт у центрі, і до 90-х років минулого століття Київ активно розвивався, переважно за рахунок освоєння нових територій і забудови їх численними житловими масивами з усіма елементами інфраструктури, було побудовано також багато адміністративних і громадських будівель.

Історичний центр Києва залишався майже недоторканим. Основне завдання головних архітекторів (вони ж начальники зате вже Головного архітектурно-планувального управління Києва) зводилася до управління процесом гармонізації всіх забудов, створення повноцінних житлових і громадських містобудівних утворень.

Практикою проектування окремих об'єктів вони зазвичай не займалися, хоча і брали активну участь в обговоренні та прийнятті рішень по тому чи іншому об'єкту і часто виступали в якості співавторів. Це відомі київські архітектори - творці ансамблю А. В. Власов, А. В. Б. І. Приймак, а також І. М. Іванов, при якому було створено чудовий ансамбль пл. Жовтневої революції, В. І. Єжов - співавтор проекту житлового масиву Н. Л. Жаріков - співавтор проектів багатьох житлових комплексів (на Оболоні, та ін.)